Юридичний портал про Владу України





Головна АР Крим Реєстрація Вхід
Меню

Google AdSens

Пошук по сайту

Статистика
Яндекс.Метрика

Партнери

Створення і функціонування органів прокуратури Криму в період з 1803 по 1941 рік

Діяльність Таврійського губернського прокурора
Прокуратура Криму веде свою історію з 1803 року. Саме цього року, 30 червня, офіційно були відкриті всі губернські установи, зокрема почав здійснювати свої повноваження Таврійський губернський прокурор.

Першим прокурором Тавриди був Михайло Васильович ТАРНАВСЬКИЙ.

Таврійський губернський прокурор здійснював нагляд за діяльністю всіх судових і адміністративних губернських установ, спостерігав за ходом розбору кримінальних і цивільних справ.

У веденні губернського прокурора знаходилися підлеглі йому губернські стряпчі кримінальних і цивільних справ і стряпчі повітів. При прокуророві знаходилася канцелярія, у штаті якої були реєстратор, письмоводитель, два канцелярські службовці.

У діловодстві канцелярії велися наступні справи: за рапортами стряпчих повітів про зловживання при рекрутських наборах, про виконання судових рішень, про розбір скарг селян на жорстоке поводження з ними поміщиків, про розгляд прохань ув'язнених до в'язниці, в опікунських справах, за протестами установ на визначення судових органів.

Крім того, канцелярія вела справи з генеральними звітами прокурора міністру юстиції, відомості про рух цивільних і кримінальних справ у судах, рапорти стряпчих повітів про події на місцях.

Вже через сім років після створення Таврійської губернії, у 1810 році, цар занепокоївся положенням справ у губернії, перш за все питаннями землекористування – «беззаконним продажем півмільйона десятини казенної землі». Його Високим указом від 4 травня 1810 року створена слідча комісія для розслідування і розгляду справ про незаконний продаж землі. З тих пір слідчі комісії і групи регулярно відвідують півострів з тією ж метою.

Створена Олександром I земельна комісія повинна була вивчити діяльність чиновників Таврійської губернії на предмет чистоти і безкорисливості їх помислів, сучасною мовою кажучи – корупції.

Комісія працювала в Тавриді протягом трьох років. Вона розпочала свою діяльність 1 липня 1816 року, а в грудні 1819 року Генерал-губернатор Лонжерон писав Імператору про результати роботи земельної комісії в Криму: «Чиновники, з інших губерній прислані, крадуть і торгують кримською землею за безцінь».

Як бачимо, і в ті далекі часи, і сьогодні боротьба з корупцією і хабарництвом є основним пріоритетом в діяльності органів прокуратури.

Слідча комісія працювала в Криму під час перебування на посаді прокурора Таврійської губернії Василя Івановича МІХНО, призначеного 9 січня 1811 року, який за старанну службу через 7 років був нагороджений орденом Св. Володимира.

У Кримському державному архіві збереглися дані про те, що до скасування цієї посади у квітні 1869 року пост Таврійського губернського прокурора займали колезький радник ФАБР; Семен МЕЙЄР, що почав службу в 1812 році в Кримській соляній експедиції і згодом нагороджений орденом Св. Ганни, знаком за безвадну службу і діамантовим перснем; Станіслав БОРОВСЬКИЙ, який отримав на цій посаді орден Св. Станіслава II ступеня; Олександр ГЛУХОВ.

Після скасування указом Урядового Сенату посади Таврійського губернського прокурора його функції були передані прокурору Сімферопольського окружного суду.

Діяльність прокурора Сімферопольського окружного суду
Підставою для такої реорганізації стала судова реформа 1864 року, згідно з якою в губернії почали створюватися нові судові установи, що задовольняють вимогам судової реформи, зокрема, приміщення для прокурорської служби. Про це свідчить Циркуляр Міністра юстиції, що зберігся в кримському державному архіві, Таврійському губернатору від 7 березня 1866 року, яким давалося розпорядження будувати в губернії нові приміщення для судових установ.

Сімферопольський окружний суд був заснований, після всіх приготувань, 22 квітня 1869 року за указом сенату від 5 липня 1868 року. Цим указом вводилися судові встановлення в окрузі Одеської судової палати - прокурор Сімферопольського окружного суду тоді знаходився в підпорядкуванні Міністерства юстиції і прокурора Одеської судової палати.

До складу Сімферопольського окружного суду входили голова, товариші голови і члени. При суді діяли прокурор, слідчий, нотаріат.

До повноважень прокурора Сімферопольського окружного суду входив нагляд за діями окружного суду і діяльністю адміністративних, господарських, культурно-просвітницьких установ і громадських організацій.

Архів зберіг прізвища тих, хто «виправляв посаду» прокурора Сімферопольського окружного суду з моменту заснування цієї посади і аж до 1920 року, коли вона була скасована: Борис ВІТТЕ, Микола ДОМЧИНСЬКИЙ, НОВИЦЬКИЙ, Фелікс ЗІВЕРТ, УМАНСЬКИЙ.

За даними архіву, у 1915 році в прокурорському нагляді окрім прокурора за штатом служили товариші прокурора по камері і дільничні. Є відомості про те, що в підпорядкуванні прокурора Сімферопольського окружного суду Фелікса Зіверта знаходилися близько| 11 прокурорських чинів.

Діяльність прокурора Сімферопольського окружного суду після приходу до влади більшовиків на початку 1918 року була припинена і поновилася у квітні 1918 року, після їх відходу. Прокурорський нагляд діяв у Криму і в період окупації півострова німецькими військами в 1918 році, і при Кримському Краєвому уряді в 1919 році.

Під час Першої світової війни прокурор Сімферопольського окружного суду, окрім іншого, здійснював заходи щодо обмеження перебування піднаглядних осіб в Таврійській губернії на весь час військового положення в губернії.

Після остаточного встановлення в Криму радянської влади, в 1920 році, посада прокурора Сімферопольського окружного суду була скасована.

Діяльність прокуратури в структурі Наркомату юстиції
У числі перших заходів уряду знов створеної Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки стали заходи щодо організації місцевих органів юстиції.

14 січня 1922 року Раднаркомом Кримської АРСР була прийнята ухвала про порядок обрання і затвердження народних суддів і народних слідчих. Йшов перегляд законопроектів про прокурорський нагляд і про адвокатуру, і 25 серпня 1922 року ЦВК і Раднарком затвердилистановище про прокурорський нагляд.

Прокурорський нагляд почав функціонувати з 16 вересня 1922 року при Наркоматі юстиції у складі прокурорського відділу і 6 округів. А при суді діяв прокурор Всекримсуду і два помічники його у кримінальних і цивільних справах.

Наступний рік мав особливе значення в історії прокуратури. 1 червня 1923 року Всеросійський ЦВК своєю ухвалою ввів у дію на всій території країни Кримінальний кодекс, згідно з яким у складі Наркомату юстиції була установлена державна прокуратура. Це був закономірний крок перед повною централізацією органів прокуратури в 1936 році.

В обов'язки держпрокуратури входило здійснення нагляду від імені держави за законністю дій всіх органів влади, господарських установ, громадських організацій і приватних осіб, безпосереднє спостереження за розкриттям злочинів, діяльністю слідчих органів і органів дізнання, міліції, підтримка обвинувачення в суді, нагляд за правильністю утримання ув'язнених.
Очолював прокуратуру як прокурор Кримської АРСР Нарком юстиції І.Фірдевс. У його безпосередньому підпорядкуванні знаходився відділ прокуратури, що входив до складу НКЮ. При прокурорі Республіки були два помічники, прокурори судових округів, крім того, при Севастопольському і Сімферопольському ревтрибуналах| - по одному прокурору у справах цих органів. Прокурор Республіки наглядав за законністю діяльності всіх народних комісаріатів та інших центральних установ.

Історія зберегла нам прізвища прокурорів Кримської АРСР – НОГАЄВА, ПЛІНОКОСА, ЕМІР-САЛІЄВА. Останній був затверджений на посаді в березні 1932 року і здійснював керівництво прокуратурою протягом двох років, до 1934 року.

22 жовтня 1936 року Ухвалою ЦВК і Раднаркому Кримської АРСР «Про реорганізацію Народного комісаріату юстиції Кримської АРСР» органи прокуратури і слідства були остаточно виведені із системи народних комісаріатів юстиції союзних і автономних республік і повністю підпорядковані безпосередньо Прокурору Союзу РСР.

Архів містить дані про те, що після такої реорганізації прокурором АРСР був призначений Костянтин Миколайович МОНАТОВ (29.09.1936 – 05.05.1938), якого потім змінив Олексій Павлович КАТРУШЕНКО (28.10.38 – 01.02.41). З лютого 1941 року аж до початку Великої Вітчизняної війни прокуратурою Кримської АРСР керував Михайло Федорович ЗОЛОТОВ.

Структура і функції органів прокуратури Криму в період з 1941 по 1990 роки

Діяльність прокуратури Криму в роки Великої Вітчизняної війни
З початком Великої Вітчизняної війни, після захоплення Криму в листопаді 1941 року німецькими військами, прокуратура Кримської АРСР припинила свою роботу. Діяльність кримського наглядового відомства поновилася 4 жовтня 1943 року в м. Краснодарі, куди були евакуйовані прокурор Кримської АРСР ЧЕКАЛОВ, його заступники АЛІКБЕРОВ і ЮРКОВЕЦЬКИЙ, начальники відділів НОРДЕН і КОРКІНА. Частина прокурорських працівників Криму працювала в органах прокуратури Краснодарського краю, деякі були евакуйовані в тил країни.

За даними на липень 1942 року, в рядах Червоної Армії билися 36 прокурорських працівників. 6 співробітників прокуратури Кримської АРСР билися з окупантами в партизанських загонах – це прокурор Біюк-Онларського району ОКТЯБРСЬКИЙ, помічник прокурора Джанкойського району КУДРЯШОВ, слідчий м. Джанкоя СІЗАС, помічник прокурора Зуйського району ПРОКОПЧИКОВ, прокурор Кіровського району БЕЗНОГОВ, прокурор Ічкинського району ХАДЖИНОВ.

У 1942 році при обороні Севастополя загинув прокурор Севастополя ШНЕЙ. Віддали своє життя заради миру ПРОКОПЕНКО, МАГИДОВ, ІВАНЕНКО, ЛЕБЕДЄВ, ВОЛОВИЧ. Нагороджені орденами і медалями прокурорсько-слідчі працівники: СЛЕПЧЕНКО, ТИМОШЕНКО, ГОРДІЄНКО, ЗАРЕЦЬКА, КАМАНІНА.

У воєнні та перші післявоєнні роки ряди прокурорських працівників Криму поповнили учасники бойових дій Великої Вітчизняної війни. Ветерани війни і праці Анатолій СТАРИКОВ, Євгеній НІКОЛЬСЬКИЙ, Іван МАСЛОВ, Лев ГОРДІМЕР, Георгій ТЮРІН, Генріх ЯМПОЛЬСЬКИЙ, Ісаак ГЕРШТЕЙН, Іван ЛІЦОВ, Іван МАЦЕНКО віддали прокурорському служінню понад тридцяти років.

З січня 1942 року прокуратуру Кримської АРСР очолював Микола Ілліч ЧЕКАЛОВ, до цього працював Головним прокурором залізничного транспорту. Микола Ілліч – перший кримський прокурор, який отримав генеральське звання державного радника юстиції 3 класу.

Микола Ілліч керував наглядовим відомством протягом п'яти років. 15 квітня 1944 року, відразу після звільнення міста, він прибув до Сімферополя і приступив до організації роботи прокуратури, яка повноцінно почала функціонувати 22 квітня 1944 року.

Прокуратура приступила до реалізації свого основного завдання, закріпленого чинним на той момент Положенням про прокуратуру від 17 грудня 1933 року, – зміцненню соціалістичної законності та охорони суспільної власності від порушень з боку протигромадських елементів.

Це завдання було покладено на співробітників прокуратури, що працювали у складі шести відділів: слідчого, кримінально-судового, цивільно-судового, відділів у спецсправах і загальному нагляді, нагляді за міліцією. За законністю в місцях ув'язнення у той час наглядав помічник прокурора. Секретна частина тоді іменувалася як особливий сектор.

У безпосередньому підпорядкуванні прокуратури Кримської АРСР знаходилися 5 міських прокуратур, 27 районних прокуратур, а крім того 9 районних прокуратур міст – по три районні прокуратури міст Керчі, Севастополя і Сімферополя.

При існуванні трьох міських прокуратур – прокуратури Центрального, Міського і Залізничного районів м. Сімферополя – сама міська прокуратура тоді як окрема структура не існувала. Прокуратура м. Сімферополя була створена тільки через рік, у 1945 році.

З 16 червня 1945 року міські і районні прокуратури почали працювати вже не у складі прокуратури Кримської АРСР, а прокуратури Кримської області. Так вона іменувалася у зв'язку з втратою Кримом статусу автономії в результаті зміни адміністративно-територіального поділу держави.

Структура і підпорядкування прокуратури Криму в 1946 – початку 1990-х рр. ХХ століття
У зв'язку зі зміною адміністративного поділу Криму були перейменовані назви районів і, відповідно, змінився склад районних прокуратур, підлеглих прокуратурі Кримської області. Їх стало і трохи менше в кількісному складі – 24 замість 27.

Перш ніж структура кримської прокуратури встановиласьвидівідповідно до 11 і 27.

Змінювалася і структура обласної прокуратури, пертурбації в якій свідчать про актуальність тих або інших напрямів прокурорського нагляду.

Наприклад, на новому рівні почалася вестися робота за зверненнями громадян у 1947 році. Саме в цей рік у штатний розпис введена посада помічника прокурора за скаргами та оперативним контролем.

У цей же рік у структурі прокуратури на правах відділу з'явилася посада помічника прокурора у справах неповнолітніх.

Ці зміни відбулися в період керівництва прокуратурою Кримської області Сергія Івановича НЕРОНОВА (березень 1947 року – вересень 1949 року).

За цю та іншу діяльність кримські прокурори тепер звітували перед Прокуратурою Української РСР, якій з 1954 року почала підпорядкуватися прокуратура Кримської області.

З 1956 року органи прокуратури почали пильніше наглядати за органами Держбезпеки: у структурі апарату в цей рік була введена посада помічника прокурора з нагляду за слідством в органах ДБ.

Змінне законодавство зажадало ретельнішого, а головне – оперативного відстеження всіх змін норм і вимог закону. Ця робота в 1956 році була покладена на помічника прокурора з правового забезпечення.

У подальший період змінилося значення діяльності цивільно-судового відділу. З 1957 року його функції були покладені на помічника прокурора з нагляду за розглядом у судах цивільних справ.

Слідче управління почало функціонувати в прокуратурі з 1978 року, коли наказом Генерального прокурора СРСР у ньому об'єднали два напрями прокурорсько-слідчої діяльності – проведення досудового слідства у кримінальних справах і нагляд за слідством і дізнанням в органах внутрішніх справ.

У 1980 році була створена колегія прокуратури області.

Про відносну стабільність великого періоду в історії кримської прокуратури, з кінця 50-х до початку 80-х років, свідчить вже той факт, що за цей час змінилося всього три прокурори.

Керівники, що очолювали наглядове відомство, знаходилися на посаді не менше одного конституційного строку. 8 років керував кримською прокуратурою Микола Миколайович ХЛАМОВ (вересень 1949 року – травень 1957 року), 7 років перебував на посаді прокурора Кримської області Ілля Іванович КОНОПЛЬОВ (10 травня 1957 року по 4 липня 1964 року). А наступні 20 років нагляд за дотриманням законності на півострові здійснювався під беззмінним керівництвом Миколи Івановича КОРНЄЄВА (4 липня 1964 року – 3 липня 1984).

Діяльність прокуратури Криму у складі органів прокуратури незалежної України

Наступні значні зміни в структурі прокуратури пов'язані з переломними 90-ми.

Ломка економічних засад держави відбилася і в діяльності прокуратури: у 1990 році відділ загального нагляду був перейменований у відділ з нагляду за виконанням законів у господарській діяльності та економічній сфері.

В автономії цей період мав свої специфічні особливості. В кінці 80-х – початку 90-х років почалося масове повернення на батьківщину депортованих. Були потрібні спеціальні заходи для підтримки міжнаціонального і міжконфесійного миру. Це зумовило появу в 1999 році у структурі прокуратури – тепер уже прокуратури Автономної Республіки Крим – посади старшого помічника прокурора з питань міжнаціональних стосунків.

З метою екобезпеки
Як турботу держави про екологічну безпеку країни було розцінено створення Азово-Чорноморської природоохоронної прокуратури.

Азово-Чорноморська міжреспубліканська природоохоронна прокуратура створена наказом Генерального прокурора РСР № 21 від 19 липня 1990 року.

Вона здійснювала нагляд за виконанням природоохоронного законодавства на території трьох союзних республік – України, Росії і Грузії, займаючись акваторіями Чорного і Азовського морів від Румунії до Туреччини.

Розташовувалася в місті Сімферополі по вул.Гоголя, 9. У витоків створення Азово-Чорноморської природоохоронної прокуратури стояв Броніслав Миколайович ЄВСТАФ'ЄВ.

У той час в країні, за деяким винятком, стан прокурорського нагляду за дотриманням природоохоронного законодавства був незадовільним.

Аналогів такої структури на той момент не існувало – потрібно було передбачити завдання, організацію, права та обов'язки, а також місце природоохоронної прокуратури в системі прокурорського нагляду СРСР.

Вважалося, що Азово-Чорноморська природоохоронна прокуратура як регіональний, міжреспубліканський орган повинен на підставі цього розглядатися як повноважне представництво Прокуратури СРСР з питань здійснення нагляду із спеціального питання – нагляду за природоохоронним законодавством.

Вважалося, що Азово-Чорноморська природоохоронна прокуратура як регіональний, міжреспубліканський орган повинен на підставі цього розглядатися як повноважне представництво Прокуратури СРСР з питань здійснення нагляду із спеціального питання – нагляду за природоохоронним законодавством.

Передбачалося, що Азово-Чорноморська природоохоронна прокуратура буде правовими засобами захищати не лише моря, але й інші об'єкти природи (земля, ліси, атмосферне повітря і так далі), тобто всю екосистему зі всіма її елементами. Тільки такий підхід міг відповідати вимогам екології.

Азово-Чорноморська природоохоронна прокуратура на основі постійних і ділових контактів з науковими установами повинна була здобувати необхідну екологічну інформацію в регіоні своєї діяльності, вміти її узагальнювати, аналізувати та вміло, прицільно намічати і здійснювати прокурорські заходи, добиваючись досягнення конкретних результатів у роботі.

У підпорядкуванні Азово-Чорноморського природоохоронного прокурора знаходилися наступні міжрайонні природоохоронні прокуратури:
1. Іллічівська міжрайонна природоохоронна прокуратура (м. Одеса).
2. Херсонська міжрайонна природоохоронна прокуратура (м. Херсон).
3.Севастопольська міжрайонна природоохоронна прокуратура (м. Севастополь).
4. Генічеська міжрайонна природоохоронна прокуратура (м. Генічеськ).
5.Маріупольська міжрайонна природоохоронна прокуратура (м. Маріуполь).
6. Таганрозька міжрайонна природоохоронна прокуратура (м. Таганрог).
7. Краснодарська міжрайонна природоохоронна прокуратура (м. Туапсе).
8. Потійська міжрайонна природоохоронна прокуратура (м. Поті).

У 90-х роках Азово-Чорноморська природоохоронна прокуратура була реорганізована, і на її базі в Криму створена Сімферопольська і Керченська міжрайонні природоохоронні прокуратури.

Бандитський Крим

Перехідний період корінного реформування країни ще і тому так важко переживався в Криму, що з 1990 року різко погіршала оперативна обстановка. Майже кожного тижня гриміли постріли і гинули люди, винні і праві. Утворилися потужні угруповування «Сейлем», «Черевики», «Грузинівська», «Корейська», «Юхненко», «Білого», «Дзюба» та інші. На півострові діяло більше 20 бандформувань. У найбільші з них входило до 50–60 осіб. На рахунку кожної з них було тільки умисних вбивств по 30–50. У 1997–1998 роках цими бандами були здійснені напади на керівників найбільших підприємств і високопоставлених державних службовців.

Криміналісти кримської прокуратури, оглядаючи місця події та аналізуючи матеріали кримінальних справ, встановили ознаки, що збігаються у більшості гучних вбивствах. Але, не дивлячись на ці загальні ознаки, органи внутрішніх справ не змогли своєчасно викрити злочинців. Лідери великих угруповань Криму та їх члени були відомі правоохоронцямтаціленаправленої робота щодо їх документування, виявлення зв'язків і викриття не велася.

Ситуацію вдалося переламати в 1996-му, з приходом до прокуратури Криму Володимира ШУБИ. У роки його керівництва позначилася різко наступальна позиція правоохоронних органів. Вже на початку 97-го «серед цифр статистики промайнув такий факт: знизилася кількість тяжких злочинів – зовсім не набагато, проте протягом десяти останніх років такої тенденції не спостерігалося» (З інтерв'ю Шуби В. газеті «Крымское время»).

Прокуратура Криму сьогодні

Прокуратура залишається одним із найдоступніших державних органів, який здійснює ефективний захист прав і свобод людини в нашій країні. До речі, така допомога надається безкоштовно. Щороку до органів прокуратури автономії поступає більше 20 тисяч звернень, тобто кожен сотий житель півострова шукає захисту своїх прав у прокуратурі.

З метою захисту прав громадян та інтересів держави в Криму діють 29 міських і районних прокуратур, підлеглих прокуратурі Автономної Республіки Крим, серед них 3 міжрайонні – Джанкойська, Сакська, Красноперекопська, 2 природоохоронні – Керченська і Сімферопольська, 2 транспортні – Кримська і Керченська, 14 районних і 8 міських прокуратур.

У прокуратурі автономії на сучасному етапі працюють 528 фахівців-правознавців. 35% від загального числа співробітників складають юристи зі стажем роботи до трьох років. Молодим прокурорам передають кращі традиції прокуратури 20 співробітників, які більше двадцяти п'яти років пропрацювали в органах прокуратури.

У прокуратурі працюють 8 правознавців автономії, удостоєних звання «Почесний працівник прокуратури України». 20-ти працівникам прокуратури АР Крим привласнено звання «Заслуженого юриста АР Крим».

З книги «Прокурорський нагляд в Криму. 1803—2007» (Сімферополь, 2007)
© 2024